Автор фрази кохання всі віки покірні. Будь-який вік покоряється коханню! Пушкін! Роль відступу "Люби всі віки покірні" Пушкіна у творі

Будь-який вік покоряється коханню,
коли ти в силі та здоровий,
то від дружини біжиш ганебно,
до розпусної діви під покрив!

Ти весь в обіймах ласок гріховних
у затишних гаванях кохання,
і затихає запал любовний
при перших проблиску зорі!

Чоловік старий, як верблюд,
несе багаж турбот важкий,
але не відмовиться від страв
кохання з дівчиною безглуздою!

Гусар, у поході катом,
селянок мучить у темряві чудовій.
Потім, з нудним обличчям,
дітей він хрестить у церкві місцевій!

І піп туди ж, як молодик,
біжить на вимогу до парафіянки.
Суддя сивий, як жеребець,
пестить груди утриманку!

Банкір скупий свою сім'ю,
розпусним очорнить ганьбою,
я тисячу за карбованець даю,
хоч і боїться свою тору!

І Ваня Маші, неначе кіт,
змінить з вдовиною покірною,
а Маша Вані в Новий Рік,
подарує кущ рогів ганебний!

Вдівець гуляє від душі
з дівицями і не втомиться.
Слухняні діви, гарні,
коли гроші дзвенить у кишені!

P.S.
А мені дорожча смачна їжа.
Люблю поїсти я більше за життя.
Любов до жінки завжди,
Змінюю на любов до Вітчизни!

Хвороба кохання не виліковна? Пушкін! Кавказ!

Але я люблячи був глухий і німий! Пушкін!

Ворогів має у світі кожен! Пушкін!

Ох, обдурити мене не важко! Пушкін!

Прекрасне має бути велично! Пушкін 19 жовтня

Нареченої! Мільярдер на вас чекає!

Не той поет, хто рими плести вміє! Пушкін!

На фото зверху
Наталія Миколаївна Гончарова, у першому шлюбі Пушкіна,
у другому Ланському (27 серпня 1812, маєток Каріан,
Тамбовської губернії - 26 листопада 1863, Петербург)
- Дружина великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна.

Вірш написаний під враженням
роману у віршах Євгеній Онєгін А.Пушкіна.
Ось уривок із нього:

Будь-який вік покоряється коханню;
Але юним, незайманим серцям
Її пориви благотворні,
Як бурі весняні полям:
У дощі пристрастей вони свіжішають,
І оновлюються, і зріють -
І життя може дає
І пишний колір та солодкий плід.
Але у вік пізній та безплідний,
На повороті наших років,
Сумний пристрасті мертвий слід:
Так бурі осені холодної
У болото звертають луг
І оголюють ліс навколо.

Сумнення немає: на жаль! Євген
У Тетяну як дитя закоханий;
У тузі любовних помислів
І день і ніч проводить він.

Рецензії

Відчинилося вікно в таємницю,
Немов зірочка ти блиснула.
Все здавалося б не випадково,
І мені серце стріла кольнула.

Я мрію про нашу зустріч,
І тебе немає зараз бажано,
І горять переді мною свічки,
І мене ти шалено маниш.

Небеса наді мною відкрилися
І мені ангели лікують душу,
Інь та янь у середині злилися,
Я вважаю тебе за всіх краще.

Я літаю під синім небом,
Мрії тчуть мені з думок щастя,
Немає тебе нікого красивіше,
Про тебе я мрію...

Щоденна аудиторія порталу Стихи.ру - близько 200 тисяч відвідувачів, які загалом переглядають понад два мільйони сторінок за даними лічильника відвідуваності, розташованого праворуч від цього тексту. У кожній графі вказано по дві цифри: кількість переглядів та кількість відвідувачів.

Крил. сл. Цитата з «Євгенія Онєгіна» А. С. Пушкіна, гол. 8, строфа 29 (1832). В опері П. І. Чайковського «Євген Онєгін» (1878) ці слова увійшли до арії Греміна. Універсальний додатковий практичний тлумачний словник І. Мостицького

Порівн. Любов хвороба ... вона опановує людину без попиту, раптово, проти його волі ні дати, ні взяти холера або лихоманка ... Так, любов ланцюг, і найважчий. І.С. Тургенєв. Листування. 15. Порівн. Існує на світі досить старовинне... Великий розумно-фразеологічний словник Михельсона

Кохання все перемагає. Порівн. Любов хвороба ... вона опановує людину без попиту, раптово, проти її волі ні дати, ні взяти холера або лихоманка ... Так, любов ланцюжок, і найважча. І. С. Тургенєв. Листування. 15. Порівн. Існує на світі... Великий розумно-фразеологічний словник Михельсона (оригінальна орфографія)

Афоризми можна розділити на дві категорії: одні трапляються нам на очі, запам'ятовуються і іноді використовуються при бажанні блиснути мудрістю, інші стають невід'ємною частиною нашої мови і переходять у категорію крилатих фраз. Про авторство… …

- - Народився 26 травня 1799 в Москві, на Німецькій вулиці в будинку Скворцова; помер 29 січня 1837 р. у Петербурзі. З боку батька Пушкін належав до старовинного дворянського роду, що відбувався, за оповіддю родоводів, від вихідця з ... Велика біографічна енциклопедія

Eugenio Onegin (ópera)- Eugenio Oneguin Yevgeni Onegin Escena de la carta. Forma Escenas líricas Actos y escenas 3 actos … Wikipedia Español

Дружна Сімейка … Вікіпедія

- (1799-1837) Російський поет, письменник. Афоризми, цитати Пушкін Олександр Сергійович. Біографія Зневажати суд людей неважко, зневажати власний суд неможливо. Лихослів'я навіть без доказів залишає поти вічні сліди. Критики… … Зведена енциклопедія афоризмів

Пушкін А. С. Пушкін. Пушкін історія російської літератури. Пушкінознавство. Бібліографія. ПУШКІН Олександр Сергійович (1799-1837) найбільший російський поет. Р. 6 червня (за ст. стилю 26 травня) 1799. Сім'я П. походила з поступово збіднілого старого. Літературна енциклопедія

Асадуллаєва Banine Ім'я при народженні: Умм ель Бану Асадуллаєва Дата народження: 1905 … Вікіпедія

Книжки

• Кохання всі віки покірні Для тих кому за , Прайс Дж.. Потреба любові та сексуальної близькості зберігається протягом усього життя людини! Джоан Прайс доводить, що...
• Любові всі віки покірні, Антоніна Євстратова. Книга розповідає про стосунки дорослої, дуже багатої жінки і юнака молодше за неї. Хлопець ніколи нікого не любив і не був близьким. Проте кохання всі віки…

Історія створення твору "Євген Онєгін"

Створювався він із травня 1823 року до вересня 1830 року, тобто понад сім років. Однак робота над цим текстом не припинялася автором аж до того, як у 1833 з'явилося останнє видання. 1837 року вийшов останній авторський варіант твору. Олександр Сергійович більше не має інших творінь, які мали б таку тривалу історію створення. Роман Пушкіна " Євгеній Онєгін " не писався автором " однією диханні " , а складався у різний час життя. Чотири періоди творчості Олександра Сергійовича охоплює цей твір - від південного заслання до часу, відомого як Болдинська осінь (1830 рік).

Всі розділи з 1825 по 1832 видавалися як самостійні частини і стали великими подіями в літературному житті ще до завершення самого роману. Якщо взяти до уваги переривчастість, фрагментарність роботи Пушкіна, мабуть, можна стверджувати, що цей твір для нього був чимось на кшталт записника, альбому. Сам Олександр Сергійович іноді називає "зошитами" глави свого роману. Записи поповнювалися протягом семи з лишком років "спостереженнями розуму холодного" та "помітками серця".

Роль відступу "Люби всі віки покірні" Пушкіна у творі

У восьмому розділі Пушкін описує новий етап, який пережив Онєгін у своєму духовному розвитку. Зустрівши в Петербурзі Тетяну, він дуже змінився. Нічого не залишилося в ньому від колишньої розумової та холодної людини. Цей палкий закоханий нічого не помічав, крім предмета кохання, чим дуже нагадує Ленського. Вперше у своєму житті Онєгін пережив справжнє почуття, яке обернулося любовною драмою. Зараз Тетяна не може відповісти головному герою на запізніле кохання. "Кохання всі віки покірні", авторський відступ з восьмого розділу, є своєрідним поясненням Пушкіна психологічного стану Онєгіна, його любовної драми, яка неминуча.

Внутрішній світ героя у восьмому розділі

На першому плані у характеристиці персонажа, як і раніше, стоїть співвідношення між почуттям та розумом. Тепер уже розум був переможений. Євген полюбив, не слухаючи його голосу. Автор зауважує не без іронії, що Онєгін мало не чи не став поетом. У восьмому розділі ми не знаходимо результатів духовного розвитку цього персонажа, який нарешті повірив у щастя і любов. Не досягнув бажаної мети Онєгін, як і раніше у ньому відсутня гармонія між розумом та почуттям. Його характер автор твору залишає незавершеним, відкритим, наголосивши, що Онєгін здатний до різкої зміни своїх ціннісних орієнтирів, що він готовий до вчинку, до дії.

Онєгін від нігілізму приходить до кохання

Цікаво те, як автор розмірковує про дружбу і кохання у відступі "Кохання всі віки покірні". Вірші ці присвячені стосункам між друзями та закоханими. Два ці види взаємин між людьми є оселами, на яких людина випробовується. Вони розкривають внутрішнє багатство його або, навпаки, спустошеність.

Випробування дружбою головний герой, як відомо, не витримав. Причиною трагедії у разі стала його нездатність відчувати. Автор недарма, коментуючи душевний стан Онєгіна перед дуеллю, зауважує, що міг би виявити почуття замість того, щоб "щетинитися, як звір". У цьому епізоді Онєгін показав себе глухим до голосу серця свого друга Ленського та свого власного.

Від фальшивих цінностей світла закрився Євген, незважаючи на хибний блиск їх, проте ні в селі, ні в Петербурзі не відкрив справжніх людських цінностей для себе. Олександр Сергійович показав, яким складним є рух людини до зрозумілих і простих, начебто, очевидних життєвих істин. Автор показує, через які випробування потрібно пройти людині, щоб серцем і розумом зрозуміти значущість та велич дружби та любові. Від забобонів і станової обмеженості, навіяних пустим життям і вихованням, через заперечує як помилкові, а й справжні розумовий нігілізм Онєгін приходить до відкриття високого світу почуттів, любові.

Неправильне трактування онегінського рядка

Дивовижна історія не лише життя Олександра Сергійовича, його творчості, окремо взятого твору, такого як, наприклад, роман Пушкіна "Євген Онєгін". Навіть один рядок вірша цього великого поета часом живе своїм життям. "Кохання всі віки покірні", авторський відступ Олександра Сергійовича, цитується сьогодні дуже часто. Найчастіше шукає у творі не глибини думки Пушкіна, а виправдання своєї малодушності, людська свідомість вихоплює з контексту цей рядок і наводить її як аргумент. Ми починаємо стверджувати та переконувати інших у тому, що якщо поет дозволив, значить, можна закохуватися.

Кохання у зрілому віці

Настільки звичною стала сьогодні ця думка, що навіть знаходиться пояснення в енциклопедичних виданнях про те, що ця фраза застосовується для того, щоб пояснити (виправдати) прояви почуттів між людьми немолодого вже віку. Однак перший рядок строфи "Кохання всі віки покірні" (вірші наступні це підтверджують) насправді не дозвіл на те, щоб захоплюватися в будь-якому віці. Саме навпаки - це авторське застереження. Наступний вірш не випадково починається союзом "але": "Але юним, незайманим серцям ...", пише Пушкін, пориви її благотворні, а ось на повороті років вони можуть бути дуже сумні.

Любов, справді, може спіткати і в зрілому віці людини, проте наслідки для багатьох людей, які стали близькими, будуть катастрофічними. Звичайно, це не означає, що мудрий Олександр Сергійович заборонив зрілим людям закохуватися. Проте пушкінський ідеал, Тетяна, не дозволила собі після заміжжя цього почуття.

Чому рядок, що нас цікавить, часто тлумачиться неправильно?

Дослідники пояснюють, чому фраза "Кохання всі віки покірні", автор якої - Пушкін, часто тлумачиться хибно, а також чому вона набула такої популярності. Популярність їй принесло широке поширення опери під назвою "Євген Онєгін". Костянтин Шиловський був автором лібрето до неї. Він змінив текст, в якому після першого рядка відразу слідує третій: "Її пориви благотворні". Тобто Шиловський переробив цей уривок із "Євгена Онєгіна". Він змінив сенс таким чином, що любов стала корисною як юнакові, який ледь побачив світло, так і "бійцю з сивою головою". Завдяки цьому рядок, що цікавить нас, сьогодні часто тлумачиться хибно.

Історія прізвища "Гремін"

Не єдиний випадок, коли з адаптації твори змінюється його зміст. Опери і постановки найчастіше вносять щось своє в Приміром, змінюються імена героїв, з'являються нові.

У романі "Євген Онєгін" не згадується ім'я чоловіка Тетяни Ларіної. Сказано Пушкіним лише те, що це генерал 1812 року. Проте в опері Чайковського з однойменною назвою він має прізвище Ґремін. "Євгеній Онєгін" тому краще вивчати, ґрунтуючись на авторському оригіналі. Тільки так можна уникнути неправильних трактувань та фактичних помилок.

Мені 46 років і я одружений, їй 20 років та відстань між нами 4000 км. Ми живемо в різних країнах.

Якби мені сказали рік тому, що я здатний знову закохатися по-справжньому, до тремтіння, я б, напевно, сказав, що це неможливо. Раніше мені здавалося, що реальне почуття любові, а не закоханості до іншої людини можна випробувати лише у молодому віці. Я гірко помилявся! Кохання всі віки покірні - це не просто гарний рядок з вірша Пушкіна, це життєва істина!

З чого починається кохання? Це питання ми ставимо найчастіше лише тоді, коли втрачаємо її. Адже тоді, коли навколо нас все цвіте і співає, ми не замислюємося ні про що, а просто слідуємо за покликом серця. Але якщо настає момент, коли з самої висоти небес ми падаємо на землю і втрачаємо скарб, ми намагаємося зрозуміти, усвідомити, прийняти. А коли нічого путнього у нас не виходить, запитуємо себе: «А як все починалося? Як же все так швидко закрутилося? Звідки взялося це кохання?»

Все розпочалося на відпочинку. Вперше я побачив її на ресепшені в готелі.

Перший погляд на ще таку незнайому мені людину, знайомство, бесіда ні про що.

Все починається із фізичної привабливості. Наприклад, як мислять хлопці? "Ух, яка фігура, яке личко, вона мені подобається!". На цій основі виникає фізичний потяг, що ні до чого зазвичай не зобов'язує.

І ось після заселення я йду на море, а назустріч йде ефектна напівроздягнена блондинка із зібраним волоссям ззаду в окулярах та татуюваннями. Я її не впізнаю природно (була з розпущеним волоссям, у джинсах), але мій мозок посилає мені сигнал – сексуальна. Але коли вона лягає на лежак неподалік, я розумію це! Потім були чудові дні, вірніше вечора. Алкоголь, сміх та веселощі, бесіди на різноманітні теми. Було добре і легко, а найголовніше я відчував, що ніби знаю цю людину дуже давно.

Але потім настав час розлучатися. Легке обіймання, звичні слова під час прощання. Але в душі я відчув, якийсь сум. Але почуття любові ще не було, швидше, було почуття прихильності, ну, може, легкої закоханості.

І ось я вдома і невдовзі вийшов на роботу. Ми починаємо листуватися. І ось тут на мене поступово почало накочувати почуття якоїсь неповноцінності мого життя. Наче мені чогось не вистачає. Пропадає апетит, настає час безсонного проведення часу. Вдома, на роботі, взагалі скрізь я починаю думати лише про неї! І тут мені ставати все ясно-я закохався!

Як би там не було, а починаються всі найбільші почуття з думки. У нашу голову закрадається дивна думка, яка дає сигнал усьому організму про те, що спокійні часи минули. Вона закралася до мене вже давно, просто ховалась у засіках серця. Думка про те, що без цієї людини дні сірі-сірі, музика звучить тихіше, а кольорів веселки набагато менше. Мені хочеться розповісти про це почуття, але нікому.

Я стаю несхожим сам на себе. Я починаю робити дурні вчинки, за які мені досі соромно. Я розмовляю з нею кілька разів по телефону, але, почувши її ангельський улюблений голос, тупо гублюся як підліток і не знаю що сказати. І це я, людина, яка може спілкуватися на будь-які теми годинами, душа компанії.

Але ось у чому парадокс наших відносин-у нас не було сексу. Напевно, кожен цьому здивується і скаже, ну все що ти розповів раніше-це повна нісенітниця! Яке може бути кохання без інтиму? Адже саме гра гормонів сприяє виникненню емоцій і прихильності. Може це і так я сперечатися не буду, принаймні коли я був у молодості закоханий все було по-іншому. Але не треба думати, що любов і секс для мене означають те саме. Останнє є лише звичайним задоволенням фізичних потреб, тоді як любов для мене є нероздільною сукупністю сексуального та духовного потягу.

І ось я дізнаюся, що моя кохана людина мені сказала не правду про свою роботу. Вона є вебкам модель. Для мене це було несподіване потрясіння. Я розгубився, я не знав, що робити, не знаходив собі місця. Признаюся, навіть виявив слабкість-заплакав. В іншій ситуації я б відразу припинив будь-які стосунки з цією людиною. Але ж я любив! І тому я прийняв це.

Пройшло не так багато часу та новий удар. Я дізнаюся, що їй періодично потрібний секс. Я страшенно ревну, хоча розумію, що ця людина мені нічого не повинна і може чинити, як їй заманеться. Але мені все одно боляче!

Необхідно цінувати кохання, запам'ятовувати кожну мить, кожен погляд і посмішку коханої і неважливо, кохання починається повільно, або дуже швидко, головне, що воно є в нас, у наших серцях!

Ну, ось я, нарешті, і висловив свої думки, які мене мучать деякий час. Чи стало мені легше після цього? Це питання цікаве!

Наші сучасники не знають і не розуміють Пушкіна. Кросвордна освіта та епоха ЄДІ роблять свою справу. Ось просте, здавалося б, питання:

«До чого Пушкін написав, що «Кохання всі віки покірні»?»

Ну, як же це все знають! І хто тільки не цитував цей знаменитий рядок з «Онегіна»… Але якщо згадати хоча б перше слово з наступного рядка, то виходить не побита банальність, а протилежний сенс!

Це слово – «Але»! Читаємо всю строфу:

Будь-який вік покоряється коханню;
Але юним, незайманим серцям
Її пориви благотворні,
Як бурі весняні полям:
У дощі пристрастей вони свіжішають,
І оновлюються, і зріють -
І життя може дає
І пишний колір та солодкий плід.
Але у вік пізній та безплідний,
На повороті наших років,
Сумний пристрасті мертвий слід:
Так бурі осені холодної
У болото звертають луг
І оголюють ліс навколо.
ЕО, Гол. 8, XXIX

Іншими словами, сенс такий: поки ти молодий, кохання прекрасне, а ось з віком – на жаль: нічого, крім печалі, кохання тобі не принесе… Зауважимо, що арія старого Греміна з однойменної опери носить зовсім інший сенс, що не має стосунку в пушкінському творі . На втіху публіці, так би мовити.

Читайте Пушкіна! Він набагато глибший, ніж нам намагаються втлумачити.

Рецензії

Але ж є наприкінці першого рядка крапка з комою! Думаю, що варто звернути увагу на цей знак! Знак позначає паузу середньої тривалості ... (як і точка!). Виходить смисловий розрив. Частини складного речення тематично відстоять одна від одної, є перерозподіл смислових зв'язків. На мою думку, це так.

А про "вік пізній" є у Тютчева:

«Остання любов» Федір Тютчев

О, як на схилі наших років
Ніжнішою ми любимо і забобоннішими.
Сяй, сяй, прощальне світло
Кохання останнього, зорі вечірньої!

Повнеба охопила тінь,
Лише там, на заході, бродить сяйво,-
Повільно, повільно, вечірній день,
Пройшли, пройшли, чарівність.

Нехай бідніє в жилах кров,
Але в серці не жаліє ніжність…
О ти, останнє кохання!
Ти і блаженство і безнадійність. (1852-1854)

Щоденна аудиторія порталу Проза.ру - близько 100 тисяч відвідувачів, які загалом переглядають понад півмільйона сторінок за даними лічильника відвідуваності, розташованого праворуч від цього тексту. У кожній графі вказано по дві цифри: кількість переглядів та кількість відвідувачів.